ТУМА́ННІСТЬ, ності, ж.
1. Скупчення туману (див. тума́н1 1). Волохатий туман стелився над Дніпром. І тільки там, де перегатки, розтоплюючи туманність, ярко горіли огні (Коцюба, Нові береги, 1959, 53); Сіра холодна туманність диміла над порожніми полями й лісами (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 96).
2. перен. Невиразність, нечіткість, заплутаність чого-небудь. Як примітивізм і натуралізм, мистецтву протипоказана і зайва ускладненість, туманність вираження думки (Літ. Укр., 7.IV 1964, 3); За дивовижною простотою, конкретністю та живописною виразністю, відсутністю будь-якої романтичної туманності.. картини природи у творчості Шевченка можна порівняти лише з пушкінськими пейзажами (Рад. літ-во, 9, 1965, 51); // Неясне, заплутане місце у мові і т. ін. Говорив Старов на цей раз досить ясно, без властивих йому туманностей (Ільч., Серце жде, 1939, 197).
3. астр. Зоряна система, що знаходиться на дуже великій віддалі від Землі і має вигляд туманної плями на небі. Туманність Андромеди; // Скупчення газу й пилу в космічному просторі. Міжзоряний простір не пустий. Він заповнений частинками газу й пилу. При достатній густині газо-пилові частинки утворюють великі туманності, які бувають світлими і темними (Наука.., 9, 1964, 52).
∆ Позагалакти́чні тума́нності див. позагалакти́чний; Планета́рні тума́нності див. планета́рний2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 318.