ТУПЦЮВА́ТИСЯ, ю́юся, ю́єшся і ТУ́ПЦЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок. Переступати з ноги на ногу; ходити з місця на місце на невеликому просторі. Цілий день тупцювалися та толкувалися одрадяни, не знаючи, що їм робити (Мирний, IV, 1955, 244); Любовно поляскав [Панас] по шиї коня, що не стояв, тупцювався на місці (Головко, II, 1957, 297); Приїжджали механіки аж із Самбора, тупцювалися біля неї, смикали за всілякі важелі, а машина стояла нерухомо (Чорн., Визвол. земля, 1959, 21); Тупцявся вовк, тупцявся коло лисиччиної хатки — не влізе (Укр.. казки, 1951, 33); Солдати нетерпляче тупцялися на місці, ноги їх клякли (Тулуб, В степу.., 1964, 185).
◊ Тупцюва́тися на [одно́му] мі́сці див. мі́сце.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 323.