Слово "турбота" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ТУРБО́ТА, и, ж.

1. Неспокійні думки, міркування про забезпечення, здійснення чого-небудь, про задоволення якихось потреб і т. ін. — Я люблю.. спокій; мої нерви не видержують турботи (Н.-Лев., VI, 1966, 12); Весь час, всі думки займала турбота про сіно, про вигоди маржинці (Коцюб., II, 1955, 332); Серед делегатів навіть турбота: не позаливала б повінь дороги назад, поналиває балки — не проїдеш (Гончар, II, 1959, 176); // Активні дії, справа, завдання, робота і т. ін., пов’язані з неспокоєм, клопотом. — Синові.. власне наймення своє передасть і турботу державну (Зеров, Вибр., 1966, 331); Лишається тепер одна турбота: поповнитись людьми (Гончар, II, 1959, 294); Він.. сів за стіл з тим почуттям заклопотаності і відповідальності, яке охоплювало його кожного разу, коли він поринав у турботи дня (Тют., Вир, 1964, 31); На нього поклали всі турботи переїзду (Досв., Вибр., 1959, 59); // Морока, клопіт. Я таки дуже була винна, завдавши тоді всім стільки турботи (Л. Укр., V, 1956, 408); — Одверто сказати, турбот він завдав немало (Шовк., Інженери, 1935, 364).

◊ Не обки́даєшся турбо́т див. обкида́тися2.

2. Увага до чиїхось потреб; піклування про кого-, що-небудь. Життя Олени, як і кожної сільської жінки, проходило в щоденних клопотах по господарству, боротьбі за шматок хліба, турботі про дітей (Тют., Вир, 1964, 26); Благополуччя Південної Русі мислилось автором «Слова» як спільна турбота і спільна справа всієї Руської землі (Іст. укр. літ., І, 1954, 44); Народився син. Перша дитина, перша велика радість і турботи молодому подружжю (Кочура, Зол. грамота, 1960, 336); У них [птахів] єдина турбота — знайти здобич, нагодувати пташенят (Донч., VI, 1957, 63); У нашої партії немає вищої турботи, ніж турбота про народне благо (Ком. Укр., 10, 1967, 26).

3. перен. Про того (те), хто (що) завдає кому-небудь хвилювання, є об’єктом чийогось піклування, вболівань. Царствений хлопчик Асканій, турбота моя найдорожча, Батьківській волі покірний, іде до сідонського міста (Зеров, Вибр., 1966, 241); Особлива наша турбота — це молодь. Ми усвідомлюємо, що їй належить провідне місце в освоєнні нової технології виробництва, нової техніки (Ком. Укр., 8, 1969, 74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 324.