ТУРНЮ́Р, а, ч., заст. Модна в кінці XIX ст. частина жіночого туалету у вигляді подушечки, яка підкладалася під сукню нижче талії для надання фігурі пишності; // Широка жіноча спідниця, признач. для того, щоб носити з такою подушечкою. Вона привезла на собі такий турнюр, що на його [нього] збігалась дивитись уся Щавниця (Н.-Лев., II, 1956, 394).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 328.