ТУСК, ТУ́СОК, ску, ч., діал. Туга, смуток. — Ой, синку, не бери ти собі такий великий туск до голови! (Стеф., Вибр., 1945, 50); Не раз находив на нього такий туск, що чорні руки кусав до крові (Ірчан, II, 1958, 258); Він чув потребу оповісти їй.. про свій тусок за нею (Коцюб., II, 1955, 350).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 329.