ТУ́ТЕНЬКИ, присл. Пестл. до тут1. — Чого се ти, Симоне, тутеньки шукаєш? (Барв., Опов.., 1902, 176); — То йди, моя дитино. Я тебе тутеньки підожду (Вовчок, І, 1955, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 329.