ТЮБЕТЕ́ЙКА, и, ж. Маленька кругла або гостроверха шапочка з вишитими чи тканими візерунками — національний головний убір багатьох східних народів. Кучеряве, буйне волосся випорснуло з-під шовкової тюбетейки (Ле, Міжгір’я, 1953, 95); Сидів [бай] в маленькій тюбетейці на лисій голеній голові (Тулуб, В степу.., 1964, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 332.