ТЮК1, а́, ч. Великий щільно упакований згорток чого-небудь (сіна, речей, товару і т. ін.). Купці.. в’язали їм [верблюдам] на спини важкі тюки добра, здобутого в Каффі (Тулуб, Людолови, II, 1957, 176); Перон завалений купами тюків, чемоданів, ящиків, скринь та усякого хатнього майна (Коч., II, 1956, 323); Найкраще степове сіно.. пресувалося по таборах у тюки і вже в такому вигляді сплавлялося на каховську пристань (Гончар, Таврія, 1952, 215).
ТЮК2, виг., розм. Уживається як присудок за знач. тю́кнути2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 333.