ТЮЛЬ, лю, ч. Прозора сітчаста тканина. Крізь обтягнені тюлем вікна я бачу, як у залі сталось якесь замішання (Кол., На фронті.., 1959, 147); Тюль гардин гойдавсь біля вікна (Гонч., Вибр., 1959, 331).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 334.