ТЮЛЬПА́Н, а, ч. Багаторічна декоративна трав’яниста рослина родини лілійних з великими квітками, що звичайно мають форму ковпачка і різне забарвлення. Червоні та жовті дикі тюльпани лиснять проти сонця (Н.-Лев., III, 1956, 314); Сплять старанно зогріті теплиці. Зеленіють в них паростки чудових тюльпанів і гіацинтів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 595); * У порівн. Слава замкнулася в собі, як тюльпан з заходом сонця (Вільде, Сестри.., 1958, 97).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 334.