ТЮ́ПАННЯ, я, с. Дія за знач. тюпати і звуки, утворювані цією дією. Здається, що далеко-далеко по багнистій дорозі йдуть перетомлені коні, і складний ритм їхнього тюпання відбивається в тиші легенькою луною (Кол., На фронті.., 1959, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 334.