ТЮРБА́Н, а, ч. Чоловічий головний убір у деяких народів Азії і Африки, що складається із шматка легкої тканини, обмотаної навколо фески, тюбетейки і т. ін. На мармурові сходи пристані вибігли негри в червоно-білих смугастих тюрбанах (Тулуб, Людолови, II, 1957, 232); * Образно. У вогкій синяві понад зеленим світом Підносив Арарат нетлінний свій тюрбан Із шовку білого (Рильський, III, 1961, 158); // Високий жіночий головний убір такого типу; // Що-небудь взагалі, пов’язане, як цей головний убір. На ній [трактористці] тюрбан шовковий, червоний, як вогонь (Гойда, Сонце.., 1951, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 334.