ТЯГАРЕ́ЦЬ, рця́, ч., зменш. Звичайно металева річ, що підвішується до чого-небудь для збільшення ваги (з метою натягнення, занурення і т. ін.). Мішок [з тілом] був на дошці, і до ніг прикріплені залізні тягарці (Ірчан, II, 1958, 190); Канатик з тягарцем. Цей давній інструмент, що віками сумлінно служив людям, визначаючи нахил стіни, поступився місцем досконалому приладові (Знання.., 7, 1966, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 337.