ТЯЖЕ́ЗНИЙ, а, е, розм. Дуже тяжкий (у 1-10 знач.). В серці, хоч і як недолею прибитім, Надія кращая жиє [живе], — Так часто під скали тяжезної гранітом Нора холодна б’є (Фр., X, 1954, 43); «Чом телята ревуть? Чом не поїш бика!?» Ой тяжезна рука В куркуля Горбака… (Гойда, Сонце.., 1951, 90).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 342.