ТЯЖЕ́НЬКО, розм., пестл. Присл. до тяже́нький. Для дівчати з синіми очима Я сім годів вислужив тяженько (Крим., Вибр., 1965, 104); Плакати і зітхати тяженько.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 342.