ТЯ́ЖКІСТЬ, кості, ж.
1. Властивість тіл притягатися до Землі.
2. Абстр. ім. до тяжки́й 1-10. Голова цукру як фізичне тіло має певну тяжкість, вагу (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 62); Не тяжкість оцієї єгипетської роботи гнітить його, гнітить те, що за людину тебе не вважають (Гончар, II, 1959, 355); Сама вона була лікарем і, безумовно, добре знала тяжкість свого стану (Крот., Сини.., 1948, 86); Відзначаючи всю тяжкість умов миру, ще їх нав’язав німецький імперіалізм, В. І. Ленін був.. сповнений віри в сили радянського народу (Іст. УРСР, II, 1957, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 344.