ТІК-ТА́К, ТІК-ТІ́К, виг. Звуконаслідування, яке відтворює рівномірне, розмірене постукування, перев. тікання годинника. Прикладали [жінки] годинника до вуха і слухали незрозуміле їм «тік-тік» (Багмут, Щасл. день.., 1959, 133); Маятник стінного годинника повільно, розмірено одбивав секунди — тік-тік… (Головко, II, 1957, 582).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 137.