ТІ́ПАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. і теп. ч. до тіпа́ти.
2. у знач. прикм. Який вже тіпа́ли. Підперезані ці елегантно-грубі капоти були звичайними мотузками з тіпаних конопель (Смолич, Мир.., 1958, 112); Її чубок білявий, аж білий, наче льонок тіпаний (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 525).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 145.