ТІСНИ́НА, и, ж. Вузька річкова долина з дуже крутими, іноді прямовисними схилами. Дніпро, з тіснини вириваючись на простір Низу, кипів і нуртував між чорним каменюччям (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 7); За Траяновими воротами була ще одна тіснина — глибоке гірське долище, на дні якого звивалася шумна річечка (Загреб., Диво, 1968, 263); // Вузький прохід між горами, скелями, стрімчаками. Поїзд летів божевільною скорістю, вився тіснинами, мов змія (Коб., І, 1956, 457); Тайжан не вперше бував у цих тіснинах і упевнено їхав попереду. Він пильно вдивлявся в гребені скелі, але не забував і про її підніжжя (Тулуб, В степу.., 1964, 120); // Вузький прохід між чим-небудь; взагалі місце, де розташовано багато чого-небудь, густо розміщене щось. — Чи вже вертаєш додому? — спитала вона.. — Проведу вас іще через тіснину до вашого двора (Фр., VI, 1951, 28); Перепочинку муравка собі не дозволяла.. Коли насінина, здавалося, безнадійно застрявала поміж паліччям,.. з розгону смикала свій скарб, якимсь неймовірним зусиллям видирала його з тіснини і, торжествуюча й невтомна, тягла далі (Загреб., День.., 1964, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 147.