УБИ́ВЦЯ (ВБИ́ВЦЯ), і, ч. і ж. Той, хто вбив кого-небудь. У слідчого не було ніякого сумніву, що вбивця Якима є злодій, який провертів у коморі дірку (Донч., III, 1956, 12); — Відпусти підводу. Хай убивцю пішки женуть до повіту (Стельмах, Хліб.., 1959, 452); Чи знаєш ти, о краю мій, Що всі убиті діти Волають у душі моїй: Убивцям відплатити! (Рильський, II, 1960, 228).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 353.