УБЛАЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., УБЛАЖИ́ТИ, жу́, жи́ш, док., перех., розм. Догоджаючи, задовольняти чиїсь вимоги, примхи, бажання. — Данила Бульбаша не знали? У божого чоловіка прикинувся — почав ходити і влітку, і взимку босий.. Наші купчихи йому ноги миють, волоссям витирають, сальцем ублажають (Панч, На калин. мості, 1965, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 357.