УБО́ГІСТЬ (ВБО́ГІСТЬ), гості, ж.
1. Матеріальна незабезпеченість, нестатки, брак засобів для існування; бідність. Од людей через свою убогість він і в гімназії, і в університеті зазнав був чимало кривд і образ (Крим., А. Лаговський, І, II, 1905, 100); — Ех, чого не було! — зітхнув важко [Канушевич], ніби оце вперше з такою невблаганною ясністю побачив усі злидні і вбогість колишнього селянського життя (Коцюба, Нові береги, 1959, 166); Катерина міцно з’єднала свою долю з Антоновою долею.. і ділила з ним скупу радість і велику вбогість (Чорн., Визвол. земля, 1959, 6); Парубок вперше сам доходить, що не вбогість, а багатство страшніше підтинає любов (Стельмах, І, 1962, 128).
2. Абстр. ім. до убо́гий 1, 2, 4-7. Весь час [дружина] озиралася, чи все в домі гаразд, чи не помічають гості убогості їхнього життя. Часто зітхала і старанно стежила за ганчір’яним гнотом каганця (Ле, Хмельницький, І, 1957, 146); Лежить воно [село Котельва] на березі річки Ворскли, нічим, крім убогості, раніше не було знамените (Цюпа, Україна.., 1960, 171); Твоя [автора] книга говорить йому [навчителеві] все, де ти лінувався, де ти поспішав, де ховав убогість думки за зливою слів, де чорно заздрив на чужу роботу, де ти нечесно працював (Ю. Янов., І, 1954, 16); Він знав схильність деяких товаришів надавати перебільшеного значення цьому атрибутові гастролюючих службовців, які часом убогість свого авторитету надолужують лакованою галантереєю з блискучими пряжками, і вирішив іти без портфеля (Добр., Тече річка.., 1961, 12); У водяних очах окупантів зяяла духовна вбогість (Довж., Зач. Десна, 1957, 279).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 358.