УВА́ЖНО. Присл. до ува́жний. Замфір.. зняв з цвяха рушницю, дістав із скрині порох та шріт і почав уважно набивати її (Коцюб., І, 1955, 214); Зал дуже уважно і напружено слухав. Хіба що стримано, в кулак прокашляється хтось (Головко, II, 1957, 550); З-за довгих білих вій уважно дивляться голубі, без блиску очі (Гончар, III, 1959, 24); На заводі Яворський уважно придивлявся до нових робітників, які з села приходили на пилорами та склади (Чорн., Визвол. земля, 1959, 55); Всі на кораблі ставилися до нього по-дружньому — уважно, привітно і ввічливо (Тулуб, В степу.., 1964, 266).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 364.