УВЕРТА́ТИСЯ1 (ВВЕРТА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УВЕРНУ́ТИСЯ (ВВЕРНУ́ТИСЯ), уверну́ся, уве́рнешся, док., розм. Швидким рухом звертати, відхилятися вбік, уникаючи удару, поштовху і т. ін. Вона ухопила п’ять карт і націлилася вдарити. Григорій Петрович увернувся. — Цур! не увертатися! — Боляче ж! — замолився він (Мирний, III, 1954, 195); Єгор простягнув був руки, щоб обійняти молодицю, та вона ловко увернулася (Шиян, Баланда, 1957, 9).
УВЕРТА́ТИСЯ2 (ВВЕРТА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УВЕРНУ́ТИСЯ (ВВЕРНУ́ТИСЯ), уверну́ся, уве́рнешся, док., діал. Управлятися (з роботою). Маруся була така робоча, що встигала увернутися за двох (Н.-Лев., III, 1956, 175).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 365.