УГАМО́ВУВАТИСЯ (ВГАМО́ВУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., УГАМУВА́ТИСЯ (ВГАМУВА́ТИСЯ), у́юся, у́єшся, док.
1. Заспокоюватися, переставати тривожитися, хвилюватися і т. ін. Чим ближче підходили прапороносці, тим помітніше вгамовувався командир полку (Гончар, І, 1954, 337); Підняли голос і обидва [Кирило та Іван] кричали.. Розбіглись сердиті, обидва схвильовані. Кирило довго блукав, поки вгамувавсь трохи (Коцюб., II, 1955, 221); Хлопець довго потім не міг угамуватись, пригадуючи все, що бачив у храмі мистецтв (Ільч., Серце жде, 1939, 208); Від дотику руки коханого Докія вгамувалася (Чорн., Визвол. земля, 1959, 225); — Гетьте, бридкі думки; угамуйся, серденько!.. — розважа сама себе Оксана… (Л. Янов., І, 1959, 33); // Замовкати, починати поводитися, триматися тихо, спокійно. — Не змагайтеся!.. Я зараз доведу вам! Я зараз покажу! — покрив ізнову ввесь галас дзвінкий голос, і на ганку миттю вгамувалося, стихло, наче тієї суперечки й не було (Л. Янов., І, 1959, 360); Оратор, втягши голову в плечі, спідлоба поглядав у вируючий зал, терпляче перечікував, доки вгамуються (Гончар, II, 1959, 189); Соломка підходить до колиски, агукає, усміхається, наставляє ріжками пальці, потім поправляє постіль. Дитина вгамувалася (Гуц., З горіха.., 1967, 77); // Ставати тихим, спокійним, без галасу, метушні і т. ін. Не спалося Гайдимові. Довго ходив він по селу. Бачив, як поволі вгамовувалося воно, вкладалося на сон (Цюпа, Грози.., 1961, 10); Настав вечір, і п’яні рибалки ще довго танцювали, співали та пили.. Опівночі все затихло і вгамувалось (Н.-Лев., II, 1956, 232); Микола закинув через плече свою торбинку з хлібом, глянув на землекопський табір, що вже вгамувався (Кучер, Чорноморці, 1956, 113).
2. Ставати слабшим за силою вияву, дією; припинятися, стихати, зникати. Ти покажеш в даль рукою, де, неначе буревій, за широкою рікою угамовується бій (Гонч., Вибр., 1959, 139); Високе небо незнайомого півдня, терпкий аромат близького поля діють на бійців, мов якийсь чарівний трунок: зникають денні сварки, вгамовуються пристрасті, всі стають ближчі між собою, одвертіші, мирніші, тихіші (Гончар, III, 1959, 31); Її тривожність одразу вгамувалась (Н.-Лев., VII, 1966, 119); Сиволап дивувався сам собі: чомусь він не відчував зараз до Лобанова такої неприязні, як досі, і злість та заздрість ніби вляглися, вгамувалися в його серці (Ткач, Плем’я.., 1961, 60); Вранці Гарасим знайшов на городі бараболю, наскріб залізякою і приклав до обпеченого. Біль вгамувався, і Гарасим повеселішав (Кочура, Зол. грамота, 1960, 315); Трохи вгамувався вітер, по небу низько сунули хмари, але дощ вже не йшов (Збан., Між.. людьми, 1955, 174); // Переставати звучати, чутися. Одарка сама не менше зраділа: раз — що угамувався дитячий крик та докучливе допитування про батька, а друге — є з ким і самій словом перекинутись, погомоніти (Мирний, III, 1954, 35); Вулицею вздовж села пройшла череда худоби.. Вгамувалися вигуки пастухів (Чорн., Визвол. земля, 1959, 152); Вулиця вже притихла. Не лускались міни, не вибухали снаряди. Тільки де-не-де попереду і позаду зрідка зривалися короткі автоматні черги. Поволі й вони вгамувались (Баш, На.. дорозі, 1967, 26); Надвечір угамувалася стрілянина за селом (Ле, Ю. Кудря, 1956, 8); // у сполуч. із сл. кров, сльози. Переставати текти. Не менш раділа й Пріська, сидячи сама собі в хаті… З серця неначе хто камінь зняв, сльози вгамувалися… (Мирний, III, 1954, 31); // Слабшати, стихати (про біль або інші хворобливі явища). Біль у голові почав угамовуватися (Шовк., Інженери, 1956, 340); Кашель угамувався, хоч у грудях все-таки сопло, хрипіло, огненний пал трохи пройшов (Мирний, І, 1954, 305).
3. Зменшуватися, задовольнятися (про голод, спрагу і т. ін.). Спогади в передачний день, коли трохи вгамовувався вічний голод, починалися завжди з того, що хтось із аматорів попоїсти розповідав, які страви йому були свого часу найбільш до вподоби (Збан., Єдина, 1959, 159).
4. Переставати бушувати, робитися спокійнішим, тихим (про море, річку і т. ін.). Угамувалося море. Владика глибин і безодень Осторонь гострий тризубець поклав (Зеров, Вибр., 1966, 309); В долині за кілька сонячних днів відшумів і вгамувався Стрий (Чорн., Визвол. земля, 1959, 10); * Образно. Його вдача, як велика річка після весни, почала входить в свої береги; але часом вряди-годи знов несподівано виходила з берегів і розливалась бурлацтвом, доки зовсім вгамувалась на старість (Н.-Лев., II, 1956, 258); // Припинятися, ущухати (про явища природи). Дощ вгамувався десь за північ (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 206); На ранок вітер утих, угамувалася хуртовина, тільки на гребенях кучугур усе ще курився легенький пилок (Кочура, Зол. грамота, 1960, 394).
5. Припиняти щось робити, переривати якусь дію. Прощупавши подвір’я і нічого не знайшовши, він, нарешті, вгамовується (Гончар, III, 1959, 128); [Xрапко:] Що ж вони вас шукали? [Печариця:] Погукали трохи та й угамувалися (Мирний, V, 1955, 162); // Ставати урівноваженішим, спокійнішим у поведінці, заспокоюватися. [Палажка:] А ти ще не вгамувалася?.. Не надолужило тобі отак по всіх усюдах тинятися? (Мирний, V, 1955, 209); На той час уже й батько вгамувався, осів на одному місці (Кучер, Дорога.., 1958, 46); Той самий він, чи вгамувався? Чи грає й досі дивака? (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 199).
6. тільки недок. Пас. до угамо́вувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 372.