УГИНА́ТИ1 (ВГИНА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УГНУ́ТИ (ВГНУ́ТИ), ну́, не́ш, док., перех. Нагинати, нахиляти що-небудь донизу, до землі. — Чом ти, чом ти, воротарю, Зняв намисто дорогеє, Що мою вгинало шию? (Фр., XII, 1953, 266); Синіють сливи, червонобокі повні персики вгинають гілля… (Гончар, III, 1959, 128).
УГИНА́ТИ2 див. вгина́ти1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 374.