УГНА́ТИСЯ1 (ВГНА́ТИСЯ), ужену́ся, ужене́шся, док., за ким — чим. Наздогнати кого-, що-небудь, порівнятися з тим, хто рухається попереду. Всі з його сміються, діти дражнять, а він [Хомка] їм свариться кістки переломити. Оце скоче і кинеться… Та куди йому, кривому, угнатися за прямоногим побігачем? (Мирний, IV, 1955, 189); Семенів кінь пірнув у темряву , й верхівець не зміг би все одно вгнатися за ним на своєму замореному коні (Сміл., Зустрічі, 1936, 220); // перен. Встигнути за ким-небудь у роботі, у будь-якій справі. Коли брала [Горпина] кісся в руки й заходила косити, — її ручка була найширша, і ніхто за нею не міг угнатися (Ю. Янов., Мир, 1956, 147); [Ніна:] Не соромно вам, — завоювали таку принадну дівчину, а ще скаржитесь! [Хламушка (зітхає):] Еге… завоювали. Завоюєш таку валькірію. Вона ось на крос їде в Париж, — де вже за нею угнатись (Коч., II, 1956, 42); [Павло (говорить по телефону):] Випередив ти нас усіх, випередив.. За тобою не вженешся (Корн., II, 1955, 149).
УГНА́ТИСЯ2 див. вганя́тися1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 376.