УГНІ́ВАТИСЯ (ВГНІ́ВАТИСЯ), аюся, аєшся і УГНІВИ́ТИСЯ (ВГНІВИ́ТИСЯ), влю́ся, ви́шся; мн. угнівля́ться; док., рідко. Те саме, що розгні́ватися. — Слухай лиш, Катре, чого-бо ти вгнівалась? Я правду тобі виказала, та я ж тобі і в пригоді стану (Вовчок, І, 1955, 198); Він угнівився й забув свою звичайну ввічливість (Крим., II, 1972, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 376.