УГО́РНУТИЙ (ВГО́РНУТИЙ), УГО́РНЕНИЙ (ВГО́РНЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до угорну́ти. Було чотири копійки, лежали аж у кутку на полиці в папірчик угорнуті (Тесл., З книги життя, 1949, 173); Пишні квіти, вгорнуті в газету, Мати притискала до грудей (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 145); Димком зеленим вгорнуті, дерева Звелись в полях, як ватри запашні (Бажан, Вибр., 1940, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 379.