УГОРТА́ТИСЯ (ВГОРТА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УГОРНУ́ТИСЯ (ВГОРНУ́ТИСЯ), угорну́ся, угорне́шся, док.
1. Добре вкриватися чим-небудь, загортатися, закутуватися в щось, захищаючись від холоду, вітру і т. ін. Вгортаючись в шинелю, він дивився на захід, на смугу світла, що ледве миготіла з-під темної хмари (Перв., Атака.., 1946, 26); Пані Софія щільніше вгорнулася в хутровий шлафрок, чолом притулилася до лутки (Ле, Хмельницький, І, 1957, 166); * Образно. У садки слобідка весело вгорнулась, В вишні і калину вкутались хатки (Щог., Поезії, 1958, 394).
2. тільки 3 ос., перен. Щільно оповиватися, затягуватися чим-небудь (димом, туманом і т. ін.). І танки здибились перед житами. Вгортаючись в густий клубчастий дим (Стельмах, V, 1963, 69); // Охоплюватися, заповнюватися чим-небудь (світлом, темрявою, мороком і т. ін.). Все поволі затихало. Ночі мороком вгорнулось (Ус., Листя.., 1956, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 379.