УДА́В, а, ч. Велика хижа неотруйна змія, яка живе переважно в тропічних країнах. Нападаючи на свою жертву, удави обвивають її, душать і ковтають цілком (Фіз. геогр., 5, 1956, 148); Відомо, що велетенські удави можуть бити головою свою жертву з страшенною силою (Наука.., 5, 1966, 26); * Образно. Та Ленінграда блиск і слава Без міри, без кінця зросли у стисках чорного удава [фашизму], У муках голоду і мли (Рильський, II, 1960, 236).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 382.