УДА́РНИЙ1, а, е.
1. Стос. до удару, ударів (у 1 знач.). Ручне клеймування здійснюють ударним способом за допомогою ручних клейм і молотка (Технол. різального інстр., 1959, 196); Є у фізіології таке поняття — ударний об’єм серця. Під цим терміном розуміють кількість крові, яку викидає серце в аорту за одне скорочення (Знання.., 12, 1966, 4); // Признач. робити удар, удари. Ковалі довго промарудились біля замка, в якому не було ролика, що відтягує ударний механізм, потім до замка уміло приклепали чималу залізяку (Стельмах, ІІ, 1962, 191); Основною робочою частиною черепашковловлювачів є коритоподібний ківш з передньою, так званою ударною, рейкою (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 58); // Який здійснюється за допомогою удару. Ударне буріння; Ударне штампування.
∆ Уда́рна хви́ля див. хви́ля; Уда́рні інструме́нти — музичні інструменти (барабан, бубон і т. ін.), звуки з яких видобувають за допомогою ударів. Найстаріші писемні пам’ятки та предмети матеріальної культури народу свідчать, що ударні інструменти за часом виникнення є найдавнішими (Укр. нар. муз. інстр., 1967, 9).
2. Признач. завдати вирішального удару по ворогові. Ударна танкова армада генерала Родова навпростець поспішала степом, назустріч дивізіям наступаючого Сталінградського фронту… (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 434); Ударні групи повинні були несподівано і навально ввірватися на Керченський берег, відкинути німецьких фашистів в глиб півострова і утримувати плацдарм до підходу головних сил (Ткач, Крута хвиля, 1956, 169); Збираючись в ударний кулак, ущільнюючись, полки готувались до вирішального штурму (Гончар, III, 1959, 388).
УДА́РНИЙ2, а, е.
1. Пов’язаний з масовим рухом ударників, з передовими методами соціалістичного змагання. Річ у їхній ударній роботі. Проценти виконання норм вони дають тризначні (Вишня, І, 1956, 338); І ось ударна бригада комсомольського батальйону [бетонярів] встановила світовий рекорд (Цюпа, Україна.., 1960, 61); // Який виконується прискореними темпами: терміновий, негайний. У лабораторіях ударним порядком аналізувалися проби трансфузованої та живої крові першого пацієнта, його лімфи, слини, поту (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 235).
2. Першочерговий, особливо важливий, який виконується найпередовішими методами і в найшвидшому темпі праці (перев. про будову). На ударних комсомольських будовах десятки тисяч юнаків і дівчат проходять хорошу школу виховання, вчаться переборювати труднощі, набувають навички господарювання (Ком. Укр., 5, 1963, 19); XVIII з’їзд ЛКСМУ оголосив спорудження гірничозбагачувальних комбінатів ударними комсомольськими будовами (Знання.., 1, 1969, 16); // Який виконує першочергові і найважливіші завдання; спрямований на виконання таких завдань. Комсомол, говорив Ленін, повинен стати ударною групою, яка в усякій роботі подає свою допомогу, виявляє свою ініціативу, свій почин (Біогр. Леніна, 1955, 223); В дні напруження боротьби на фронті, боротьби з бандитизмом — ударною робилася політ-агітробота освітніх органів (Еллан, II, 1958, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 386.