УДЕ́РЖАТИ1 див. уде́ржувати.
УДЕ́РЖАТИ2 (ВДЕ́РЖАТИ), жу, жиш, док., перех. і неперех., звичайно із запереч. част. не, розм. Те саме, що ви́тримати 1-4. Летять могучі відгуки свободи В міста, гаї, на села, на луги… Старого храма пали трухлі сходи, Не вдержали міцних ступнів ноги (Граб., І, 1959, 562); Віз не вдержав і… загув — Тріснув до розвори! (С. Ол., Як ми кажем.., 1951, 67); «Пустіть!.. — кричить Рябко: — не будь я песький син, Коли вже вдержу більш!..» Рябко наш хоч не бреше, Так що ж? Явтух Рябка знай все по жижках чеше (Г.-Арт., Байки.., 1958, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 392.