УДОВОЛЬНИ́ТИСЯ див. удовольня́тися.
УДОВОЛЬНИ́ТИСЯ (ВДОВОЛЬНЯ́ТИСЯ) і заст. УДОВОЛЯ́ТИСЯ (ВДОВОЛЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., УДОВОЛЬНИ́ТИСЯ (ВДОВОЛЬНИ́ТИСЯ), ню́ся, ни́шся і заст. УДОВОЛИ́ТИСЯ (ВДОВОЛИ́ТИСЯ), лю́ся, ли́шся, док.
1. Угамовувати свій голод, спрагу і т. ін. Звелів [хорунженко] снідати подавати, їсть і дума. Не удоволився і не надумався, забажав обідати, обіда і дума (Кв.-Осн., II, 1956, 207); Їв Вовчик, їв — аж утомився; Гараздненько удовольнився (Гл., Вибр., 1951, 23); Вона жадібно пила воду і, вдовольнившись, сказала: — Я полежу трохи… Не бійтеся за мене, тату (Шиян, Баланда, 1957, 248).
2. чим, з чого, заст. на чому. Відчуваючи задоволення від чого-небудь, обмежуватися ним у своїх потребах, бажаннях. Нехай собі Володимирове чуття не таке сильне, як у нього, — в усякім разі Володимир — його щирий приятель, і Лаговський на тому вдовольняється (Крим., II, 1972, 105); Ходили, мало розмовляючи, просто вдовольняючись тільки присутністю одне одного (Собко, Шлях.., 1948, 11); Бери, купуй, коли тільки є за що! Одначе не дуже розгонився купувати заробітчанський люд, вдовольняючись більше витрішками, безкоштовно користуючись видовиськом численних ярмаркових спокус (Гончар, І, 1959, 38); Він [новий учитель] був навіть неслухняний і неввічливий до начальства. Замість, щоб удовольнитися з двох поламаних лавок, що дала волость школі, і заліплювати побиті шибки папером, він намагався, щоб йому пороблено нові парти, засклено вікна (Гр., Без хліба, 1958, 19); Баба Зінька не вдоволилась тим, що їй говорив батюшка про Соломію. Вона зайшла ще до матушки (Н.-Лев., VI, 1966, 327); Тихий стогін вирвався з вуст Шафіге. Вони такі бідні. А Гусейн-ага не удовольниться кошиком риби (Тулуб, Людолови, І, 1957, 399).
3. тільки недок. Пас. до удовольня́ти, удоволя́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 396 - 397.