УДОСКОНА́ЛЕННЯ (ВДОСКОНА́ЛЕННЯ), я, с.
1. Дія за знач. удоскона́лити і удоскона́литися. Створення матеріально-технічної бази комунізму вимагає постійного вдосконалення господарського керівництва і планування (Програма КПРС, 1961, 75); Найкращих наслідків в удосконаленні скрипки домігся геніальний Антоніо Страдіваріус (Укр. нар. муз. інстр., 1967, 141); Протягом кількох років Сошенко безпосередньо керував художнім вдосконаленням Шевченка (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 18).
Інститу́т (ку́рси) удоскона́лення кого — інститут (курси) для підвищення кваліфікації спеціалістів. В 1940 р. у Харкові функціонувало 17 науково-дослідних інститутів, два медичних, стоматологічний та фармацевтичний інститути, інститут удосконалення лікарів (Матеріали.. охор. здоров’я.., 1957, 174).
2. Зміна в чому-небудь у бік поліпшення; результат такої зміни. Став [Зинько] заробляти не гірше од покійного батька, зробив невеличке технічне удосконалення й заходився працювати одразу коло декількох верстатів (Ю. Янов., II, 1954, 18); Завалив [Іван Кіндратович] стіл хитромудрими кресленнями і — не чіпай.. Там народжується якесь нове удосконалення (Ткач, Арена, 1960, 204).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 397.