УДОЧЕРЯ́ТИ (ВДОЧЕРЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УДОЧЕРИ́ТИ (ВДОЧЕРИ́ТИ), рю́, ри́ш, док., перех. Брати на себе батьківські права і обов’язки стосовно до дитини жіночої статі; брати за дочку. — Я вирішив, — раптом сказав лісничий, — удочерити Улянку. Їй буде в мене непогано (Донч., IV, 1957, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 399.