УДУ́ШЕННЯ (ВДУ́ШЕННЯ), я, с. Дія за знач. удуши́ти і удуши́тися. Головна основа теперішньої дипломатії, це і є фінансові операції, які зводяться до пограбування й удушення слабих народностей (Ленін, 31, 1973, 373); Після вдушення непу настає ще складніша пора (Земляк, Лебедина зграя, 1971, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 399.