УЖ, а́, ч., діал. Вуж. Хлоп’я в садку собі гуляло Та й забажало На іграшки ужа піймать (Гл., Вибр.,1951, 22); Приткнув, як ужа вилами (Номис, 1864, № 6787); * У порівн. В неї було лице біле, неначе обмазане крейдою; чорні товсті брови чорніли, як ужі (Н.-Лев., III, 1956, 389).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 399.