УЖИТКУВА́ТИ (ВЖИТКУВА́ТИ), у́ю, у́єш, недок., перех., діал.
1. Використовувати, застосовувати що-небудь, користуватися чим-небудь. — Письма-то я знати не знаю, але окуляри вжиткую (Март., Тв., 1954, 235).
2. Витрачати, проживати (гроші). — Ми, робітні люди, продукуємо гроші, а ви, легкобити, ужиткуєте (Март., Тв., 1954, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 402.