УЗГО́ДЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до узго́дити; // узго́джено, безос. присудк. сл. Програми історії [для шкіл] узгоджено з програмами літератури, географії та інших суміжних предметів (Укр. іст. ж., 1, 1960, 91).
2. у знач. прикм. Якому надано відповідності ; до чого-небудь, єдності з чим-небудь.
∆ Узго́джене озна́чення, грам. — означення, що виражається прикметниками, дієприкметниками або прикметниковими словами (займенниковими прикметниками та порядковими числівниками) і узгоджується з означуваним словом у роді, числі та відмінку або особі.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 405.