УЗО́РЕНИЙ (ВЗО́РЕНИЙ), а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до узо́рити. Ой, що гуде ізрану-порану На ниву, бомбами розриту, Ясними зорями не взорену, Грозою-квіткою не вмиту? (Мал., II, 1956, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 409.