УЗУРПА́ТОР, а, ч. Особа, яка незаконно захопила владу в країні або привласнила чужі права на що-небудь. [Круста:] От я знаю сам таких, що цезаря готові зневажати — для них він, бач, тиран та узурпатор (Л. Укр., II, 1951, 403); На прикладі державного перевороту, здійсненого у Франції узурпатором Луї Бонапартом.., Маркс усьому світові розповів огидну правду світу буржуазії (Ком. Укр., 5, 1965, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 409.