УКО́ПУВАТИ1 (ВКО́ПУВАТИ), ую, уєш, недок., рідко, УКОПА́ТИ (ВКОПА́ТИ), а́ю, а́єш, док., перех., розм. Викопати, вирити з землі що-небудь, накопати чогось. Вкопай бараболі на борщ (Сл. Гр.); — Ходімо хоч глини вкопаємо (Панч, II, 1956, 35); // Викопати, вирити в землі (яму, криницю і т. ін.).
УКО́ПУВАТИ2 див. вко́пувати1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 420.