УКО́СЬКАНИЙ (ВКО́СЬКАНИЙ), а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до уко́ськати. Побачивши в кімнаті Байду, гайдамака зів’яв і вже пішов покірно, як укоськаний кінь на повідну (Панч, І, 1956, 486); Хлопця вивели на берег, цупко тримаючи за руки.. Укоськаний, нарешті став Кульбака перед ясні очі Марисі Павлівни (Гончар, Бригантина, 1973, 97).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 421.