УКРИВА́ЛО (ВКРИВА́ЛО), а, с. Легке покривало (шовкове, мереживне і т. ін.), яким накривають постіль удень. — До завіс, до рожевого шовкового укривала я попришивала б тонесеньке кружево [мереживо], як павутиння (Н.-Лев., І, 1956, 201); // Те саме, що ко́вдра. Він поправив мені укривало в ногах, і я зразу заснула (Тудор, Народження, 1941, 179); — Живуть вони в теплі, кожному окреме ліжко, укривало (Кучер, Трудна любов, 1960, 19); * Образно. Майнула блискавиця, на мить зірвала над лісом чорне укривало (Вас., II, 1959, 329).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 423.