УКРІ́ПЛЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. укріпи́ти. Боярин, обдарований такими широкими правами,.. дбав про побільшення й укріплення своєї сили (Фр., VI, 1951, 39); Плюгавенький обер-лейтенант в своїй хлопській запопадливості вибазікав неабиякої ваги військові таємниці щодо укріплення Дніпра (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 199).
2. Оборонна споруда. По обидва боки від застави понад річечкою були споруджені непомітні для стороннього ока земляні та залізобетонні укріплення (Збан., Між.. людьми, 1955, 11); Десь у другій половині дня плацдарм вже не можна було впізнати: дротяні укріплення порвано, поламано, окопи порозвалювано, позиції поруйновано (Гончар, II, 1959, 377); // Місце, територія з оборонними спорудами. На початку серпня 1857 р. Шевченко був звільнений з Ново-Петровського укріплення, де він витерпів гірку долю рядового солдата (Рад. літ-во, 3, 1957, 80); Стотисячна армія Барклая вузенькою річкою вливалася в укріплення (Кочура, Зол. грамота, 1960, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 425.