УКУ́С, у, ч.
1. Дія за знач. укуси́ти 1, 2. Три дні тому на постоянці потрапила вона ногою в тарантулову нору, і від його укусу нога розпухла (Тулуб, Людолови, І, 1957, 181).
2. Укушене місце. Якщо отруйна змія вкусить людину, слід затиснути місце трохи вище від укусу, надрізати ранку і якнайшвидше виссати кров (Наука.., 2, 1967, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 426.