УЛЕ́ЖАНИЙ (ВЛЕ́ЖАНИЙ), а, е.
1. Який остаточно дозрів внаслідок тривалого лежання, будучи зірваним, опалим (про фрукти, деякі овочі). Улянка любила ласувати.. влежаними грушками (Донч., IV, 1957, 56); Сінешні і хатні двері відчинені. Пахне борошном і влежаними яблуками (Тют., Вир, 1964, 428).
2. Який від тривалого лежання осів, ущільнився; злежаний. Навколо, до самого неба, коливався, мінився срібнозернистий, з голубою прозеленню перелив улежаних снігів (Стельмах, І, 1962, 150); В курені чудодійно пахло влежаним сіном (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 474); Тільки переступила [Лукія] з сусідського картоплища на своє коноплище, — аж на снігу під купою гною чоловік лежить. Покровив [покривавив] улежаний сніг десь, мабуть, аж з діброви (Ле, Мої листи, 1945, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 429.