УЛЕЩА́ННЯ (ВЛЕЩА́ННЯ), я, с. Дія за знач. улеща́ти. І вдень іде [Євмен] та й іде. Начебто й принадив її всякими улещаннями (Барв., Опов.., 1902, 520); [Катерина:] Ох, моя пані кохана!.. [Галя (перехоплює):] Годі тобі, стара воркотухо! Твої влещання ще гірш засмутили пані (Стор., І, 1957, 290).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 429.