У́ЛИЦЯ, і, ж., рідко. Те саме, що ву́лиця. По улиці вітер віє Та сніг замітає. По улиці попідтинню Вдова шкандибає (Шевч., II, 1963, 143); Виглянув за ворота вздовж улиці — тихо й мертво (Головко, І, 1957, 71); У зелених садках білі хатки тонуть, і вигін зеленіє, де ми на улицю збиралися,… (Мирний, І, 1954, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 430.